МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ СТРОКІВ ПОЧАТКУ ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ РОБІТ ПРИ ЗМІНІ ІНТЕНСИВНОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

Анотація

У статті розглянуто проблему зміни фактичного технічного стану та вичерпання ресурсу складних технічних систем, зокрема повітряних суден (ПС), що перебувають в активній експлуатації. Встановлено, що інтенсивність використання ПС постійно змінюється, що призводить до невідповідності між розрахунковими та фактичними даними щодо їхнього технічного стану та залишкового ресурсу. Це, у свою чергу, викликає непередбачене зростання експлуатаційних витрат. Традиційні методи обслуговування, які базуються на жорстко встановлених строках або розрахунковому терміні експлуатації, виявляються неефективними в умовах інтенсивної експлуатації. Вони часто призводять до передчасної заміни ще придатних компонентів або, навпаки, до виникнення критичних відмов, що значно підвищує ризики. Підґрунтям дослідження є встановлений факт невідповідності між прогнозованими та фактичними показниками технічного стану авіаційної техніки протягом усього життєвого циклу. Ця розбіжність зумовлює нагальну необхідність розробки адаптивного підходу до планування технічного обслуговування. Невідповідність між прогнозами та реальністю, у свою чергу, спричиняє неконтрольоване зростання експлуатаційних витрат та зниження залишкової вартості об'єкта.

Проаналізовано вплив зміни інтенсивності використання літальних апаратів на швидкість деградації конструкцій та вичерпання їх ресурсу. Запропоновано методику, в якій технічний стан описується нормованим показником, що інтегрує як розрахунковий режим експлуатації, визначений виробником, так і фактичні умови використання, що спостерігаються в реальному часі. Визначено критерій критичного стану, при досягненні якого подальша експлуатація стає недоцільною або небезпечною з огляду на ризики відмови.

Окремо обґрунтовано метод визначення фактичного залишкового ресурсу, що базується на порівнянні розрахункового та фактичного значень технічного стану з урахуванням допустимих відхилень, визначених технічними регламентами. Цей інноваційний підхід передбачає прогнозування моменту початку профілактичних робіт не за календарним часом або напрацюванням, як це зазвичай робиться, а відповідно до реального технічного стану системи, зумовленого інтенсивними умовами експлуатації.

Запропоновано комплексний алгоритм, який поєднує технічну оцінку з ключовими економічними показниками, зокрема динамікою зміни залишкової вартості та очікуваними експлуатаційними витратами. Такий підхід забезпечує комплексність та обґрунтованість прийняття рішень щодо доцільності подальшої експлуатації або проведення ремонту.

Показано, що застосування такого підходу дозволяє мінімізувати ризик передчасного або запізнілого обслуговування, підвищити ефективність використання авіаційної техніки та істотно знизити сумарні витрати протягом її життєвого циклу. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення систем планування технічного обслуговування у цивільній та військовій авіації, а також адаптовані для інших видів складних технічних систем.