ВИЗНАЧЕННЯ УМОВ ТЕПЛООБМІНУ ПРИ ОХОЛОДЖЕННІ ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНОЇ ПОВЕРХНІ
DOI:
https://doi.org/10.20998/2078-5364.2024.4.10Ключові слова:
термічна взаємодія, високотемпературна поверхня, граничні умови теплообміну, достовірність результатів, метод фізичного моделювання, коректність розв'язання задачі, метод експериментального визначення локальних умов теплообміну, ідентифікація граничних умов теплообміну, зворотне завдання теплопровідностіАнотація
Рішення обернених задач теплопровідності для ідентифікації параметрів математичних моделей має особливе значення для забезпечення адекватності цих моделей за наявності експериментальної інформації про досліджуваний тепловий процес. Ефективність прийнятих рішень під час проектування різного енергетичного устаткування залежить як від глибини та достовірності знань явищ теплообміну, так і від адекватності моделювання різних теплофізичних процесів. З метою створення ефективних методів діагностики та ідентифікації таких процесів проводяться експериментальні дослідження та опрацювання їх результатів. В основу цих методів можуть бути покладені рішення обернених задач теплопровідності як для однорідних, так і для композитних середовищ. У даній роботі представлена математична модель визначення температурного поля спеціально розробленого стрижня термозонда та методика вирішення граничної оберненої задачі теплопровідності (ОЗТ), яка зводиться до визначення теплових потоків та коефіцієнтів тепловіддачі за даними експериментальних вимірювань температур в одній або кількох внутрішніх точках. Величина теплового потоку та коефіцієнта тепловіддачі на робочому торці стрижня термозонда при охолодженні його рідиною визначатиметься в результаті рішення ОЗТ. Саме рішення виконуватиметься прямим методом, а його реалізація здійснюватиметься чисельним способом.
Посилання
Selihov Yu.A., Rischenko I.M., Gorbunov K.O., Nagorniy E.R. Integratsiya teploobminu visokotemperaturnoyi poverhni // Integrovani tehnologiyi ta energozberezhennya «ITE». – 2024.– #3. P. 3–11.
Selihov Yu.A., Gorbunov K.O., Shkolnikova T.V., Pilnik I.V. Metodika eksperimentalnogo doslidzhennya lokalnih umov nestatsionarnogo teploobminu // Inte-grovani tehnologiyi ta energozberezhennya «ITE». – 2024.– #3. P. 12–19.
Selihov Yu.A., Mironov A.M., Gorbunov K.O., Ris V.G. Eksperimentalniy stend dlya doslidzhennya lokalnih umov nestatsionarnogo teploobminu // Integrovani tehnologiyi ta energozberezhennya «ITE». – 2024.– #3. P. 43–51.
Temkin A.G. Obratnyie metodyi teploprovodnosti. – M.: Energiya, 1973.– 464 p.
Alifanov O.M. Identifikatsiya protsessov teploobmena letatelnyih appara-tov. – S.: Mashinostroenie, 1979. – 216 p.
Matsevityiy Yu.M., Multanovskiy A.V. Identifikatsiya v zadachahteploprovodnosti. – Kiev: Naukova dumka, 1982. – 249 p.
Lyikov A.V. Teoriya teploprovodnosti. – M.-L.: GIGTL, 1952. – 599 p.
Teplotehnicheskiy spravochnik / Pod red. V.N. Yureneva i P.D. Lebedeva. – M.: Energiya, 1976, t. 2. – 896 p.
Berezin V.S., Zhidkov N.P. Metodyi vyichisleniy.– M.: Fizmatgiz, 1962, t. 1.– 464 p.
Kozdoba L.A., Krukovskiy P.G. Metodyi resheniya obratnyih zadach teplopere-nosa. – Kiev: Naukova dumka, 1982. –360 p.
Streng G., Fiks Dzh. Teoriya metoda konechnyih elementov. – M.: Mir, 1977. – 346 p.
Zenkevich O.N. Metod konechnyih elementov v tehnike.– M.: Mir, 1975.– 420 p.
Oben Zh.P. Priblizhennoe reshenie ellipticheskih kraevyih zadach. –M.: Mir, 1977. – 320 p.
Rozin L.A. Osnovyi metoda konechnyih elementov v teorii uprugosti. L.: Izd-vo LPI, 1972. – 264 p.
Postnov V.A., Harhurim I.Ya. Metod konechnyih elementov v raschetah sudovyih konstruktsiy. – M.: Sudostroenie, 1974. – 286 p.
Kabanihin, S.I. Obratnyie i nekorrektnyie zadachi / S.I. Kabanihin. – Novosibirsk : Sib. nauch. izd-vo, 2009. – 458 p.
Kuznetsov, G.V. Raznostnyie metodyi resheniya zadach teploprovodnosti : ucheb. posobie / G.V. Kuznetsov, M.A. Sheremet.– Tomsk : Izd-vo Tomsk. politehn. in-ta, 2007.– 172 p.
