МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОКАЛЬНИХ УМОВ НЕСТАЦІОНАРНОГО ТЕПЛООБМІНУ
DOI:
https://doi.org/10.20998/2078-5364.2024.3.02Ключові слова:
засоби експериментального дослідження, нестаціонарні локальні умови теплообміну, високотемпературна поверхня, розпилена рідина, плівковий та бульбашковий режим кипіння, ефективні системи охолодження, багатофакторний характер досліджуваного процесу, метод ідентифікації умов теплообміну, узагальнені залежностіАнотація
Поставлене завдання дослідження умов теплообміну розпиленої рідини – води з різними концентраціями поверхнево-активних речовин із високотемпературною поверхнею визначило низку завдань, які необхідно вирішити.
Два завдання: розробка засобів експериментального дослідження нестаціонарних локальних умов теплообміну високотемпературної поверхні з розпиленою рідиною з урахуванням можливості реалізації зміни рівня визначальних факторів у діапазоні відповідних їх реальних значень у натурних об'єктах енергетики та металургії та завдання вибору методу ідентифікації граничних умов теплообміну на наш погляд є головними.
Аналіз наукових публікацій та наші власні дослідження дозволили встановити, що центральним фактором, що впливає на локальні умови теплообміну, є локальна щільність зрошення, яка стала б одним із факторів для розробки ефективних систем охолодження, або для визначення теплового стану об'єкта при різних зовнішніх впливах.
Наступним завданням дослідження є дослідження інтенсивності теплообміну в функції недогріву розпиленої рідини - води з різними концентраціями поверхнево-активних речовин при різних локальних щільностях зрошення і температурах поверхні.
Оскільки ми розглядаємо багатофакторну задачу, то сучасні вимоги теорії планування експерименту дали можливість розробити методику експериментального дослідження локальних умов нестаціонарного теплообміну, що дозволить нам провести дослідження граничних умов теплообміну в функції взаємопов'язаного впливу щільності зрошення, температури поверхні, швидкості і кута натікання розпиленої рідини на поверхню.
Розроблена методика проведення вимірювань дозволить нам отримати достовірні результати досліджень.
Вирішення зворотного завдання теплопровідності дозволить встановити ступінь впливу практично всіх факторів, зазначених як визначальні. Очевидно, що при цьому вивчення граничних умов теплообміну функції швидкості руху високотемпературної поверхні виливається у велике самостійне завдання.
Посилання
Bratuta E.G., Matsevityiy Yu.M., Multanovskiy A.V. Identifikatsiya nesta-tsionarnyih granichnih rusloviy pri poverhnostnomkipenii nedogretoy zhidkosti. – Inzh.-fiz. Zhurnal, 1985, t. 49, # 3, P. 486–491.
Isachenko V.P., Kushnyirev V.I. Struynoe ohlazhdenie. – M.: nergoatom izdat, 1984. –216 p.
Pereselkov A.R., Bratuta E.G. Teploobmen pri ohlazhdenii vyisokotemperaturnoy poverhnosti struny dispergirovannoy zhidkosti. – V kn.: Energeticheskoe ma-shinostroenie. Vyip. 38. – Resp. Mezhved. Nauch.-tehn. Sbornik. – Harkov: Vischa shko-la. Izd-vo pri Hark. un-te, 1984, P. 85–90.
Isachenko V.P., Sidorova I.K. Eksperimentalnoe issledovanie ohlazhdeniya ploskoy vertikalnoy poverhnosti struey dispergirovannoy zhidkosti. – Teploener-getika, 1982, #2, P. 30–33.
Dinner A. Obzor literaturyi po teploperedache pri strynom ohlazhdenii. M.: Chernyie metallyi, 1976, #4, P. 26–29.
Selihov Yu.A., Bratuta E.G., Kravtsov S.F. i dr. Metod opredeleniya lokalnyih usloviy teploobmena pri spreyernom ohlazhdenii. – Stal, 1985, #4, P. 89–91.
Selihov Yu.A., Bratuta E.G., Kravtsov S.F. i dr. Kriticheskiy teplovoy potok pri for-sunochnom ohlazhdenii poverhnosti. Sb.Energeticheskoe mashinostroenie. – Harkov:, 1986, vyip.31, P. 107–111.
Selihov Yu.A., Bratuta E.G., Kravtsov S.F. i dr. Eksperimentalnoe sravne-nie pa-rovodyanogo i vozdushnogo ohlazhdeniya vyisokotemperaturnoy poverhnosti. Sb. Intensi-fikatsiya ispolzovaniya vtorichnyih energeticheskih resursov i sposobov ohlazhdeniya agrega-tov v chernoy metallurgii. – M.: Metallurgiya, 1986, P. 23–27.
Selihov Yu.A., Bratuta E.G., Tebbal M., Rodionova T.F. Raspredelenie lo-kalnyih rashodov pri spreyernom ohlazhdenii poverhnostey. - V kn.: Energeticheskoe mashinostroenie. Vyip. 36. – Resp. Mezhved. Nauch.-tehn. Sbornik. – Harkov: Vischa shkola. Izd-vo pri Hark. un-te, 1983, P. 111–117.
Selihov Yu.A., Bratuta E.G., Tebbal M. Neadditivnost lokalnyih plotnostey oro-sheniya v zone vzaimodeystviya fakelov schelevyih forsunok. – V kn.: Energeticheskoe mashinostroenie. Vyip. 37. – Resp. Mezhved. Nauch.-tehn. Sbornik. – Harkov: Vi-scha shko-la. Izd-vo pri Hark. un-te, 1984, P. 94–98.
Dozhdikov V.I., Goryainov V.A., Emelyanov V.A. Matematicheskoe modeliro-vanie forsunochnogo ohlazhdeniya nepreryivnogo slitka. – V sb.: Nepreryivnaya razlivka stali. – M.: Metallurgiya, 1978, # 5, P. 20–25.
Temkin A.G. Obratnyie metodyi teploprovodnosti.– M.: Energiya, 1973.– 464 s.
Alifanov O.M. Identifikatsiya protsessov teploobmena letatelnyih appa-ratov. – S.: Mashinostroenie, 1979. – 216 p.
Matsevityiy Yu.M., Multanovskiy A.V. Identifikatsiya v zadachah teplopro-vodnosti. – Kiev: Naukova dumka, 1982. – 240 p.
Lyikov A.V. Teoriya teploprovodnosti. – M.-L.: GITTL, 1952. – 599 p.
Teplotehnicheskiy spravochnik / Pod red. V.N. Yureneva i P.D. Lebedeva. – M.: Energiya, 1976, t. 2. – 896 p.
