ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ НАНЕСЕННЯ ВОЛЬФРАМУ НА ОКСИДНО-КЕРАМІЧНІ НОСІЇ

Анотація

Забруднення атмосфери відходами, що утворюються при спалюванні органічного палива, є важливою екологічною проблемою. У зв'язку з розробкою і введенням нових екологічних стандартів все більша увага приділяється створенню ефективних каталізаторів знешкодження автомобільних паливних газів. Активні компоненти каталізаторів наносять на керамічні матеріали і металеві поверхні різними способами.

З використанням планування експерименту порівняно ефективність плазмово-електролітичного оксидування (ПЕО) та екстракційно-піролітичного методів щодо впровадження металів в аніонній формі у поверхню каталізатору та встановлено оптимальні технологічні параметри процесів нанесення каталітично активних покриттів. За допомогою центрального композиційного рототабельного плану знайдено функції відклику, які відображають залежність товщини Y_δ, пористості Y_п та вмісту вольфраму Y_W в покритті в залежності від технологічних умов ПЕО. Речовину, яка отримувала активний компонент W (Na₂WO₄·2H₂O), додавали безпосередньо в електроліт, або використовували для подальшого просочування покриттів. Встановлено, що в першому випадку вміст активного компонента в покритті в середньому в 50 разів більше, ніж при просоченні попередньо отриманого покриття. Крім того, концентрація Na₂WO₄·2H₂O в електроліті має бути значно нижчою, ніж у розчині просочення. Показано, що при проведенні ПЕО у розчині рідкого скла пористість покриття прямо пропорційно зростає з концентрацією скла у електроліті. При додаванні до електроліту натрію вольфрамовокислого пористість залежить тільки від часу процесу и має екстремальну залежність з максимумом при 25 хв. Встановлено, що товщина покриття при проведенні ПЕО у розчини рідкого скла зростає більше при подовженні часу процесу, ніж при підвищенні концентрації скла у електроліті у 1,7 рази. При додаванні до електроліту натрію вольфрамовокислого покриття практично не росте з часом при концентрації скла до 5 г·л^-1.