Інтегровані технології та енергозбереження

СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПЕРЕЕТЕРИФІКОВАНИХ ЖИРІВ

Павло Олександрович Некрасов, Дмитро Андранікович Арутюнян — чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

У статті узагальнено сучасні методологічні підходи до аналізу переетерифіко-ваних жирів як важливої групи модифікованих ліпідних систем, властивості яких визначаються не лише жирнокислотним складом, а й позиційним розподілом ацильних залишків у молекулах триацилгліцеринів. Зазначено, що об’єктивне оцінювання таких систем потребує одночасного визначення молекулярного профілю триацилгліцеринів, розподілу жирних кислот за окремими положеннями гліцеринової основи, ступеня оки-снення, поліморфних перетворень і показників технологічної функціональності. Розг-лянуто можливості хроматографічних, спектроскопічних, термічних і реологічних ме-тодів у дослідженні складу, структури, фазових переходів, кристалізаційної поведінки та функціональних характеристик жирових систем.
Показано, що жоден окремий метод не забезпечує вичерпної характеристики переетерифікованих жирів, тому найбільш інформативним є поєднання взаємодопов-нювальних аналітичних підходів. Особливу увагу приділено високороздільним мас-спектрометричним і оміксним підходам, зокрема нецільовій ліпідоміці, мас-спектрометрії з іонною мобільністю, високороздільній мас-спектрометрії на основі ор-бітреп-аналізатора, багатовимірній хроматографії, фудоміці та інтегрованим метаболо-мно-ліпідомним технологіям. Підкреслено, що застосування цих методів забезпечує поглиблену характеристику молекулярних видів ліпідів, позиційних ізомерів триацилг-ліцеролів, продуктів окиснення та структурних змін, які відбуваються під час фермен-тативного переетерифікування.
Окремо наголошено на значенні сучасних інструментів оброблення аналітич-них даних, зокрема хемометричних методів і алгоритмів машинного навчання, для ін-терпретації складних ліпідомних профілів. Такий підхід дає змогу підвищити достовір-ність ідентифікації ліпідних компонентів, виявляти маркери структурної модифікації жирів і прогнозувати їхні технологічні властивості. Обґрунтовано доцільність комплек-сного поєднання сучасних аналітичних методів для контролю якості, оцінювання без-печності та розроблення модифікованих жирів із заданими властивостями.

ПРИРОДНІ ВОСКИ ЯК СИРОВИНА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ПРИРОДНИХ, ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНИХ ТА БІОРОЗКЛАДНИХ ПАКУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

У даній роботі наведено результати аналізу літературних джерел та проведених досліджень щодо можливостей використання природних восків у композитах для просочування пакувальних матеріалів з метою підвищення їх споживацьких якостей – збі-льшення антимікробної та захисної дії.
Актуальність теми досліджень обумовлена світовими втратами продуктів харчування, спричиненими мікробіологічним псуванням. Антимікробна упаковка харчових продуктів має н а меті зменшити або пригнічити ріст мікроорганізмів, що спричиняють псування, або патогенів, які можуть бути присутніми в самому продукті або пакувальному матеріалі. Необхідно обмежити ріст мікробів на всіх етапах від транспортування до кінцевого спожи ва нн я. Цей тип упаковки досяг значного прогресу за останні роки завдяки зростаючому попиту на безпеку харчових продуктів, гігієну та
збереження.
У роботі досліджено фізико-хімічні та технологічні властивості трьох природ-них восків с точки зору можливості їх використання в композитах для пакувальних ма-теріалів. Вивчено їх хімічний склад на предмет наявності біогенних речовин та сполук, що носять явно виражений антибактеріальний характер.
Доведено, що найбільш перспективними в цьому сенсі виявились бджолиний віск та екстрактивний гірський віск. Проте, з техніко-економічних міркувань (а саме через фактичну відсутність промислового виробництва гірського воску), перевагу слід віддати бджолиному воску. Це природний біоматеріал із унікальними бар’єрними, ан-тимікробними та термопластичними властивостями, що робить його перспективним для пакування харчових продуктів. Його хімічний склад забезпечує гідрофобність, ме-ханічну міцність і біорозкладність. Віск ефективно поєднується з біополімерами (жела-тин, хітозан, PLA), утворюючи композитні плівки з покращеними властивостями. В Україні, завдяки розвинутому бджільництву, існує значний потенціал для виробництва воску, який відповідатиме міжнародним стандартам.
Бджолиний віск може бути екологічною альтернатив ою традиційним пакувальним матеріалам. Його використання здатне зменшити обсяг використання синтетичних полімерів та створювати функціональні антисептичні покриття.

ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНОГО КЕРУВАННЯ ПРОЦЕСАМИ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ НАФТОПЕРЕРОБКИ

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

Енергоспоживання є однією з найбільших статей операційних витрат у нафтопе-реробці, і його скорочення має критичне значення як для економічної ефективності, так і для екологічної відповідності. Традиційні системи регулювання, однак, не здатні підтримувати роботу процесів у дійсному оптимумі за умов змінної сировини та ринко-вих коливань. У статті досліджено застосування технологій сучасного керування про-цесами (APC) та оптимізації в реальному часі (RTO) для підвищення енергоефектив-ності нафтопереробних установок. Розглянуто інтеграцію модельного прогнозуючого керування (MPC) з детермінованими моделями процесів, онлайн-аналізаторами та еко-номічною оптимізацією. Представлено ієрархічну архітектуру, що включає рівні регу-лювання, багатовимірного прогнозуючого керування та стаціонарної оптимізації. Під-креслено роль узгодження даних у реальному часі, виявлення грубих помилок та онов-лення моделей. Приклади з установок первинної перегонки нафти (CDU), регенераторів каталітичного крекінгу (FCC) та трубчастих печей демонструють економію енергії на рівні 3-8% і значне скорочення викидів парникових газів. Розглянуто проблеми впро-вадження, включаючи підтримку моделей, навчання персоналу та інтеграцію з існую-чими розподіленими системами керування. Окреслено перспективні напрями, такі як використання машинного навчання для адаптивного уточнення моделей та застосуван-ня цифрових двійників для прогнозної оптимізації. Результати підтверджують, що APC та RTO є важливими інструментами для досягнення сталого та енергоефективного нафтопереробного виробництва.

МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ТЕПЛОВОГО НАСОСУ ДЛЯ КОМФОРТНОГО ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАГАТОПОВЕРХОВОГО БУДИНКУ

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

До складу системи централізованого теплопостачання (ЦТ) багатоповерхових будівель входять такі основні елементи: джерело тепла, теплові мережі та місцеві системи споживання - системи теплопостачання, кондиціонування (охолодження) та гаря-чого водопостачання. Теплогенеруючий пристрій (котельня) виробляє тепло та розпо-діляє його за квартирами на поверхах. Але при згоранні природного газу в теплогене-руючому пристрої (котельні) в довкілля викидаються такі шкідливі речовини як: діоксид азоту, діоксид вуглецю. Був зроблений проєкт моделювання і розрахунок гео-термального теплового насосу для гарячого водопостачання, опалення та охолодження десяти поверхового сорока квартирного будинку в якості заміни теплогенеруючого пристрою. За результатами розрахунку була розроблена нова принципова схема роботи теплового насосу який забезпечує централізоване теплопостачання та охолодження де-сяти поверхового сорока квартирного будинку. А децентралізовані квартирні станції для розподілу та гігієнічної підготовки гарячої води зроблені на основі бойлерів. Зроб-лений аналіз літературних джерел дав можливість обрати нове обладнання з найвищим коефіцієнтом корисної дії. Розрахунки підтвердили коректність вибору типу обладнан-ня та матеріалів для заміни. Отриманий ексергетичний коефіцієнт корисної дії нової теплоенергетичної установки – 78 % для даного проєкту, а також термін її енергетичної окупності – 3,5 роки, а також застосування геотермального теплового насосу «грунт – вода» у теплоенергетичній установці дозволяє: – зменшити собівартість теплової енер-гії за рахунок зниження матеріаломісткості та витрат на обладнання, заощаджувати ор-ганічне паливо; виробляти теплову енергію; зменшити теплове навантаження та забру-днення навколишнього середовища. Розрахунок економії коштів після відмови від при-родного газу як енергоносія для теплогенеруючого пристрою, дав економію – 4029166,32 грн.

ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПЕРИКЛАЗОШПІНЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Вадим Олегович Ареф’єв, Антон Михайлович Іщенко — чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

У роботі розглянуто особливості розробки та отримання периклазошпінельних вогнетривких матеріалів для футерування обертових цементних печей, що працюють в умовах інтенсивних термічних, механічних і хімічних навантажень. Футерівка оберто-вих печей, особливо в зоні максимальних температур, зазнає інтенсивного впливу низ-ки руйнівних факторів – високотемпературне навантаження, механічне стирання вна-слідок руху клінкеру, хімічна взаємодія з розплавами, а також напруження, пов’язані зі структурними змінами матеріалу. Обґрунтовано доцільність заміни периклазохроміто-вих вогнетривів на периклазошпінельні у зв’язку з екологічними обмеженнями, пов’язаними з утворенням токсичного шестивалентного хрому. Досліджено вплив складу багатокомпонентної системи MgO–Al2O3–FeO–TiO2 на формування структури та властивостей матеріалів. Особливу увагу приділено ролі шпінельної фази у забезпе-ченні термостійкості, міцності та здатності до формування захисного гарнісажного ша-ру. Встановлено, що введення модифікуючих добавок до складу шихти підвищує здат-ність матеріалу протистояти термомеханічним і корозійним впливам експлуатаційного середовища. Це досягається завдяки формуванню специфічної дисипативної мікро-структури та комплексу фаз, які здатні узгоджено взаємодіяти в умовах граничних на-вантажень і частково компенсувати надлишкову енергетичну дію, що в підсумку спри-яє збереженню цілісності структури вогнетриву. Встановлено, що введення ільменіто-вого концентрату до складу модифікатора сприяє ущільненню матеріалу після випалу та підвищенню його корозійної стійкості. За результатами виконаних досліджень встановлено, що отримані фізико-технічні характеристики матеріалів відповідають вимо-гам, які висуваються до периклазошпінельних матеріалів, призначених для футеруван-ня високотемпературних зон обертових цементних печей.

РОЗРАХУНКИ ТЕМПЕРАТУР ТА СКЛАДІВ ЕВТЕКТИК ПОЛІКОМПОНЕНТНИХ ПЕРЕРІЗІВ СИСТЕМИ ZrO2–TiO2–MgO

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

Розробка нових матеріалів із наперед визначеними експлуатаційними характери-стиками є неможливою без глибокого термодинамічного аналізу багатокомпонентних систем. Значний інтерес становить трикомпонентна система ZrO₂–TiO₂–MgO, яка дає змогу створювати гетерофазні керамічні матеріали з заданими діелектричними власти-востями. У роботі досліджено фазові рівноваги та термодинамічні особливості триком-понентної системи ZrO2–TiO2–MgO з метою прогнозування умов синтезу та експлуата-ції діелектричних керамічних матеріалів. Проведено аналіз літературних даних щодо властивостей вихідних оксидів і подвійних систем, а також розглянуто субсолідусну будову досліджуваної системи. У результаті проведеного термодинамічного аналізу встановлено, що система розпадається на п’ять елементарних трикутників: TiO2 – MgTi2O5 – ZrTiO4, ZrO2 – ZrTiO4 – MgTi2O5, ZrO2 – MgTiO3 – MgTi2O5, ZrO2 – MgTiO3 – Mg2TiO4, ZrO2 – MgO – Mg2TiO4. Для визначення температур і складів евтектичних то-чок у бінарних і тернарних перерізах використано програмне забезпечення Eutektika 1.3.3. Встановлено, що всі евтектичні перетворення характеризуються високими темпе-ратурами, що зумовлено високими температурами плавлення компонентів системи. Показано, що евтектики в тернарних перерізах мають нижчі температури порівняно з бінарними, що створює передумови для зниження температур синтезу матеріалів. Ви-значено області стабільності фаз і встановлено, що найбільш перспективною для ство-рення термостійких діелектричних матеріалів є концентраційна область, обмежена три-кутником ZrO2–MgO–Mg2TiO4. У межах цієї області можливе утворення стабільних фа-зових композицій із поєднанням високих діелектричних характеристик і термічної стійкості Отримані результати можуть бути використані для оптимізації технологічних параметрів синтезу та розробки нових функціональних керамічних матеріалів для за-стосування в мікрохвильовій та електронній техніці.

ІННОВАЦІЙНІ ШЛІФУВАЛЬНО-ПОЛІРУВАЛЬНІ ПАСТИ НА ОСНОВІ СКЛЯНОГО АБРАЗИВУ ТА ПОЛІМЕРНОГО ВОСКУ

Ірина Валеріївна Сінкевич, Максим Олексійович Борисенко — чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

В статті розглянуто можливість отримання шліфувально-полірувальних паст на базі вторинної сировини – скляного абразиву та поліетиленового воску. Сьогодні, осно-ваним джерелом скляного абразиву виступає скляний бій, що утворюється при руйну-ванні жилих та інфраструктурних об’єктів під час ведення бойових дій на території України. Відсутність необхідних потужностей для переробки скляного бою, призводить до його накопичення на сміттєзвалищах та полігонах де він становить суттєву загрозу для навколишнього середовища. Разом з цим, значна частка накопичених відходів може перероблятися у абразив для шліфувально-полірувальних паст, які користуються знач-ним попитом при проведенні ремонтно-відновлювальних робіт. Встановлено, що варі-юючи зернистість та вміст абразиву, можна отримувати ШПП широко спектру застосу-вання: ШПП (60 % абразиву (70–100 мкм) / 33 % полімерний віск / 5,5 % олива І-20 / 1,5 % олеїнова кислота) може бути ефективно використана для чорнового шліфування твердих сплавів, сталі, чавуну; ШПП (45% абразиву (20–40 мкм) / 47 % полімерний віск / 6,5 % олива І-20 / 1,5 % олеїнова кислота) підходить для напівчистового шліфування та підготовки поверхні до полірування при інструментальному виробництві, машино-будуванні, відновленні деталей; ШПП (35 % абразиву (5–10 мкм) / 55 % полімерний віск / 8 % олива І-20 / 2 % олеїнова кислота) доцільно використовувати при чистовому полірування металів, скла, кераміки; формуванні напівдзеркальної поверхні; ШПП (25 % абразиву (1–5 мкм) / 65 % полімерний віск / 8 % олива І-20 / 2 % олеїнова кисло-та) перспективно застосовувати для фінішного полірування до дзеркального блиску в таких галузях промисловості як: оптика, приладобудування, інструментальне виробни-цтво, полірування скла й кольорових металів. Запропоновані ШПП завдяки поєднанню високих експлуатаційних властивостей, технологічної гнучкості та економічної доціль-ності є перспективними для впровадження у промисловість.

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ТЕХНОЛОГІЇ НА ЯКІСТЬ ЧЕРВОНИХ МІЦНИХ ВИН СПЕЦІАЛЬНОГО ТИПУ (СТИЛЬ ПОРТВЕЙНУ) В УМОВАХ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

У статті наведено результати комплексного дослідження впливу технологічних чинників на формування якості червоних міцних вин спеціального типу портвейнового стилю, виготовлених в умовах Одеського регіону з використанням сорту винограду Одеський чорний. Актуальність роботи зумовлена поєднанням кліматичних змін, що сприяють накопиченню високих концентрацій цукрів і фенольних сполук у винограді півдня України, та зростанням інтересу до виробництва спеціальних міцних вин з авто-хтонних і селекційних сортів, адаптованих до місцевого теруару.
Метою дослідження було наукове обґрунтування доцільності застосування вдос-коналеної прискореної технології виробництва червоних міцних вин портвейнового ти-пу в умовах Одеського регіону, а також оцінка впливу ключових технологічних прийо-мів на фізико-хімічні, фенольні, оптичні та органолептичні показники якості готової продукції. Зазначено, що дослідження не має на меті відтворення портвейну як захище-ного географічного найменування походження, а спрямоване на створення стилістично наближених вин спеціального типу.
Експериментальні зразки були отримані на основі трьохфакторної моделі, яка включала спосіб спиртування (сусла або мезги), застосування альтернативної витримки з використанням дубових чіпсів середнього обсмаження та проведення теплової оброб-ки виноматеріалів (45 °C протягом 30 діб) з подальшим дозріванням. Комбінування за-значених факторів дозволило сформувати вісім технологічних варіантів виноматеріалів, які після освітлення та дозрівання були проаналізовані за основними показниками яко-сті відповідно до вимог чинних нормативних документів, а також за вмістом фенольних речовин, оптичними характеристиками та сенсорними властивостями. Встановлено за-кономірності впливу кожного з ціх факторів на формування якісних показників вин. Оптичні характеристики вин чітко корелювали з фенольним складом і режимами тех-нологічної обробки. Встановлені також закономірності впливу технологічних особли-востей та складу вин на їх сенсорну оцінку. За сукупністю фізико-хімічних, фенольних, оптичних та органолептичних показників оптимальним визнано варіант із поєднанням спиртування мезги, альтернативної витримки на дубових чіпсах та теплової обробки виноматеріалу. Отримані результати свідчать про високу перспективність застосування прискорених технологічних схем для виробництва червоних міцних вин спеціального типу портвейнового стилю з сорту Одеський чорний в умовах Одеського регіону та створюють наукове підґрунтя для їх подальшого впровадження у виробничу практику.

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ КОРОЗІЇ У КОНТУРАХ ВВЕР-1000 ТА ПІДХОДИ ДО ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

Атомна енергетика потребує оцінювання екологічних ризиків, пов’язаних не лише з радіаційними чинниками, а й з матеріалознавчими процесами, що визначають обсяги вторинних відходів. У роботі узагальнено сучасні уявлення про корозію та стабільність оксидних плівок у контурах ВВЕР-1000 і показано, що екологічний ефект корозії реалізується через ланцюг «утворення продуктів → перенос → відкладення → очищення/промивки → формування забруднених стоків і відходів». Для першого кон-туру ключовими є розчинення та диспергування корозійних продуктів, їх акумуляція у системах очищення й у відкладеннях, що збільшує масу фільтрувальних матеріалів, сорбентів і шламів, які підлягають регламентованому поводженню. Для другого конту-ру відкладення на теплообмінних поверхнях погіршують теплопередачу, підвищують гідравлічні опори та провокують хімічні промивки – пряме джерело технологічних стоків. Окремо розглянуто сценарії перегріву, коли окиснення у водяній парі супро-воджується зміною морфології оксидів і зростанням термомеханічних напружень, що підвищує ризики швидкого накопичення продуктів деградації. Запропоновано підходи мінімізації екологічних наслідків: керування водно-хімічним режимом, матеріало-знавчі/поверхневі рішення для підвищення стабільності оксидних шарів та оптимізація очищення і промивок із фокусом на зменшення реагентів і відходоутворення. Перспек-тивним напрямом є застосування хромвмісних покриттів для зниження мобільності ко-розійних продуктів. Практичну екологічну оцінку запропоновано виконувати через си-стему проксі-показників, зокрема масовий потік корозійних продуктів до систем очи-щення, інтенсивність депозиції/реосадження, частоту промивок і витрати реагентів, а також масу вилучених шламів, фільтрів і сорбентів. Сформульовані підходи можуть бути використані для обґрунтування рішень з оптимізації водно-хімічного режиму та стратегій очищення з метою мінімізації технологічних скидів і відходоутворення впро-довж експлуатаційного циклу енергоблока.

ЗРІДЖУВАЧ ВОДНЮ З НЕОНОВИМ КРІОГЕННИМ РЕФРИЖЕРАТОРОМ

Богдан Геннадійович Грудка — чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

Мета наукової роботи – створення комбінованої установки для проведення до-сліджень в інтервалі температур 21…30 К. У даному випадку визнано раціональним використовувати водень або неон, у яких за цих умов спостерігається фазова рівновага «пара-рідина». У маловитратних зріджувачах водню застосовується дросельний цикл високого тиску (15 МПа) з охолодженням робочого тіла нижче інверсійної температури в азотних ваннах. Перспективним можна вважати поєднання водневого та гелієвого контурів. За рахунок використання двох робочих тіл виключається частина обладнання, що працює на газоподібному водні, підвищується економічність та знижується тиск по-току водню, стиснутого до 5,5 МПа. Надалі, об'єднання водневого та гелієвого контурів дозволило підвищити економічність та зменшити тиск прямого потоку водню до 1 МПа. В результаті цього в ступені компримування водню запропоновано застосову-вати одноступеневі компресори. На відміну від воднево-гелієвих систем, відведення тепла від водню відбувається з меншими термодинамічними втратами при стабільній температурі киплячого кріоагенту (неону). Густина і прихована теплота пароутворення неону (на одиницю об'єму) істотно вище, ніж у водню, що зумовило його використання у якості робочого тіла у допоміжному рефрижераторному циклі з охолодженням пря-мого потоку у ванні з азотом, що кипить під вакуумом. Найбільш вагомими результа-тами є досягнення продуктивності комплексу в режимі зрідження водню, що становить 18 і 13 дм3/год з урахуванням орто- і параконверсії, відповідно. Установка також здатна зріджувати неон з витратою 7 дм3/год. Досягнуті результати вказують на можливість застосування рідкого неону для імітації умов, близьких до водневого рівня температур. За рахунок цього попереднє тестування водневого обладнання проводиться за допомо-гою безпечного кріоагенту.

ХІМІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ТА КОРОЗІЙНА ПОВЕДІНКА ПРОМИСЛОВИХ СИСТЕМ ЛАКОФАРБОВИХ ПОКРИТТІВ «ҐРУНТ-ЕМАЛЬ» НА ВУГЛЕЦЕВІЙ СТАЛІ

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

Складні взаємодії між хімічним складом, цілісністю плівки та міжфазною стабі-льністю визначають антикорозійні властивості промислових систем грунтовки-емалі. У цьому дослідженні було систематично вивчено вплив ключових змінних складу на по-казники якості покриття та корозійну поведінку з використанням промислових епокси-дних грунтовок та алкідних/акрилових емалей. Особливу увагу приділено ролі вмісту фосфату цинку, органічних інгібіторів корозії та силанних адгезійних промоторів у контрольованих технологічних умовах. Було підготовлено вісім варіантів ґрунтовки-емалі на основі ідентичних систем сполучних речовин та режимів нанесення, що відрізнялися лише параметрами складу. Усі покриття наносили на сталеві основи за стандартизова-них умов підготовки поверхні, затвердіння та формування плівки. Показники якості по-криття, включаючи товщину сухої плівки, адгезію до сталі, щільність плівки, схиль-ність до дефектів та функціональну активність інгібіторів, оцінювали для характерис-тики цілісності плівки перед оцінкою корозії.
Проаналізовано тенденції корозійної стійкості за допомогою порівняльної моде-лі, яка підкреслює відносні відмінності в характеристиках між варіантами складу. Ре-зультати показують, що характеристики покриття не можна пов'язати з одним факто-ром. Підвищений вміст фосфату цинку в першу чергу підвищив безперервність бар'єру та щільність плівки, тоді як силан-промотори адгезії значно поліпшили міжфазне зчеп-лення та зменшили схильність до корозії під плівкою. Органічні інгібітори корозії неза-лежно сприяли пригніченню корозії, обмежуючи електрохімічну активність на межі метал-покриття без зміни морфології плівки. Найвища корозійна стійкість була виявле-на у складах, що поєднували поліпшені бар'єрні властивості, сильну адгезію та функці-ональність активних інгібіторів, що вказує на синергетичну взаємодію між структур-ними та функціональними механізмами захисту.
Отримані результати встановлюють чіткий взаємозв'язок між складом і характе-ристиками промислових систем ґрунтовки-емалі та підкреслюють важливість збалансо-ваного хімічного та технологічного дизайну для досягнення довготривалого антикоро-зійного захисту.

ЗАСТОСУВАННЯ ЛАЗЕРНОГО СКАНУВАННЯ ТА 3D-МОДЕЛЮВАННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ НАФТОПРОДУКТІВ

чт, 04 чер 2026 00:00:00 +0300

Розробити та апробувати метод визначення геометричних параметрів резервуарів для зберігання нафтопродуктів за допомогою лазерного сканування та 3D-моделювання, з метою підвищення точності та автоматизації вимірювань порівняно з традиційними методами.
Для збору просторових даних використовувалися високоточні наземні лазерні сканери, зокрема Leica RTC360, здатні генерувати хмари точок з роздільною здатністю до ±2 мм. Процес обробки включав попередню очистку, реєстрацію та інтеграцію сканів у єдину координатну систему за допомогою алгоритмів ICP (Iterative Closest Point). Надалі здійснювалося побудування 3D-моделей за допомогою програмного забезпечення Autodesk Recap та Bentley ContextCapture з використанням методів триангуляції Делоне. Експерименти проводилися у реальних умовах функціонуючого нафтосховища, на різних типах резервуарів – як циліндричних, так і з плаваючим дахом. Для перевірки достовірності результатів проводилася валідація шляхом порівняння з ручними вимірами, виконаними сертифікованими спеціалістами.
Застосований метод дозволив досягти високої точності обчислення об'єму резервуарів – з похибкою не більше ±0,2 %, що приблизно на 95 % перевищує точність традиційних методів вимірювання, які допускають похибку на рівні 3–7 %. Значно скоротився і час проведення замірів – з 2–3 робочих днів до 4–6 годин. Створені 3D-моделі резервуарів дозволили не лише отримати точну геометрію об’єктів, а й виявити потенційно небезпечні структурні деформації, осідання, перекоси, корозійні ураження тощо, що важко або неможливо виявити візуально.
Вперше реалізовано комплексну методологію інтеграції лазерного сканування з цифровим 3D-моделюванням для автоматизованого визначення геометричних характе-ристик резервуарів для нафтопродуктів з надвисокою точністю (±0,2 %). Розроблений підхід не лише забезпечує новий рівень точності у геодезичних вимірюваннях, але й дозволяє проводити діагностику технічного стану об’єктів у режимі реального часу. Методика дозволяє суттєво скоротити тривалість та трудомісткість обстежень – на 75–88 % у порівнянні з традиційними методами, зменшуючи залежність від людського фактора.
Запропонований метод підвищує рівень безпеки експлуатації резервуарів, зменшує ризики аварійних ситуацій, забезпечує відповідність сучасним міжнародним стандартам (зокрема API 653), а також сприяє впровадженню принципів цифрової трансформації в нафтогазовій сфері. Метод підходить для контролю як наземних, так і підземних резервуарів, дозволяючи здійснювати оперативний моніторинг технічного стану об’єктів, планувати ремонтні роботи та оптимізувати витрати на обслуговування.